Організація проведення комплексної оцінки

 

 

 

Первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів:

  • документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників;
  • свідоцтва про народження дитини;
  • індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
  • форми первинної облікової документації № 112/0“Історія розвитку дитини”, затвердженої МОЗ, у разі потреби – довідки від психіатра.

 

Інклюзивно-ресурсний центр проводить комплексну оцінку не пізніше ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників дитини та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини.

У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавались психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, до інклюзивноресурсного центру подаються: попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки; висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психологопедагогічних та корекційно-розвиткових послуг із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку. Інклюзивно-ресурсний центри може проводити комплексну оцінку за місцем навчання та/або проживання (перебування) дитини. Участь батьків (одного з батьків) або законних представників дитини у проведенні комплексної оцінки є обов’язковою.

Комплексна оцінка проводиться фахівцями інклюзивно-ресурсного центру індивідуально за такими напрямами:

-оцінка фізичного розвитку дитини;

-оцінка мовленнєвого розвитку дитини;

-оцінка когнітивної сфери дитини;

-оцінка емоційно-вольової сфери дитини;

-оцінка освітньої діяльності дитини.

Узагальнення результатів комплексної оцінки здійснюється на засіданні фахівців інклюзивно-ресурсного центру, які її проводили, в якому мають право брати участь батьки (один з батьків) або законні представники дитини з особливими освітніми потребами. За результатами засідання складається висновок про комплексну оцінку, в якому зазначаються загальні дані про дитину з особливими освітніми потребами, її сім’ю (батьків (одного з батьків) або законних представників, братів, сестер), умови виховання в сім’ї, стан здоров’я дитини, заклад освіти, де навчається дитина, напрями проведення комплексної оцінки, загальні висновки, рекомендації, прізвище, ім’я, по батькові фахівців інклюзивноресурсного центру, які проводили оцінку. Фахівці інклюзивно-ресурсного центру зобов’язані ознайомити батьків (одного з батьків) або законних представників дитини з особливими освітніми потребами з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг у закладах освіти (у разі здобуття дитиною дошкільної чи загальної середньої освіти). Висновок про комплексну оцінку надається батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.

 

Міжнародні стандарти з прав людини у сфері освіти
Загальна декларація прав людини, 1948
Стаття 26


1.    Кожна людина має право на освіту. Освіта має бути безоплатною, хоча б на рівні початкової і загальної освіти. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
2.    Освіта повинна бути спрямована на різнобічний розвиток людини, збільшення поваги до прав та основних свобод людини. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй з підтримання миру.
3.    Батьки мають пріоритетне право у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.


Конвенція
Про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, 14 грудня 1960 року
Стаття 1


1.    У цій Конвенції вираз «дискримінація» охоплює будь-яке розрізнення, виняток, обмеження або перевагу за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, економічного становища або народження, яке має на меті або наслідком знищення або порушення рівності відносин у сфері освіти, і, зокрема:
a)    обмеження для будь-якої особи або групи осіб доступу до освіти будь-якого рівня або типу;
b)    обмеження освіти для будь-якої особи або групи осіб нижчим рівнем освіти;
c)    створення або збереження роздільних систем освіти або навчальних закладів для будь-яких осіб або групи осіб, крім випадків, передбачених положенням статті 2 цієї Конвенції.
d)    стан, несумісний з гідністю людини, в якому перебуває будь-яка особа або група осіб.
2.    У цій Конвенції слово «освіта» відноситься до всіх типів і ступенів освіти.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966
Стаття 13


1.    Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людини та усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини та її основних свобод.
2.    Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:
a)    початкова освіта повинна бути обов’язкова і безплатна для всіх;
b)    середня освіта в її різних формах, включаючи професійно-технічну середню освіту, повинна бути відкритою і доступною для всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безоплатної освіти;
c)    вища освіта повинна бути однаково для всіх на основі здібностей кожного шляхом вжиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безоплатної освіти;
3.    Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків (у відповідних випадках законних опікунів) обирати для своїх дітей не тільки державні школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму вимог щодо освіти, який може бути встановлено чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань.

Конвенція про права дитини, 1989
Стаття 23


1.    Для забезпечення особливих освітніх потреб дитини, згідно з пунктом 2 цієї статті, з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, які забезпечують турботу про дитину, надається допомога, що має на меті забезпечення дитині з особливими освітніми потребами ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.


Стаття 28


(ч.1) Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:
a)    забезпечують безоплатну й обов’язкову початкову освіту;
b)    сприяють розвитку різних форм середньої освіти як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як забезпечення безоплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;
c)    забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів…


Всесвітня декларація про освіту для всіх, 1990 р.
Стаття І – Задоволення базових освітніх потреб


Усім дітям, молоді, дорослим надається можливість отримати освіту для задоволення їх базових освітніх потреб. Ці потреби охоплюють як необхідний обсяг навичок (вміння читати, писати, володіння усним мовленням, вміння рахувати і вирішувати завдання), так і основний зміст навчання (знання, професійні навички, ціннісні установки і погляди).


Стаття ІІІ – Забезпечення доступу до освіти і сприяння дотриманню рівності


1.    Базова освіта має надаватися усім дітям, підліткам та дорослим. З цією метою необхідно розширювати надання високоякісних послуг у сфері базової освіти і здійснювати послідовні заходи щодо скорочення нерівності.
2.    Для того, щоб забезпечити на рівноправній основі базову освіту. Всім дітям, підліткам та дорослим повинна бути надана можливість отримання і підтримки освіти на прийнятному рівні.
[…]
6.    Потреби освіти з особливими освітніми потребами заслуговують на особливу увагу. Необхідно вжити заходів щодо забезпечення рівного доступу до освіти для всіх категорій осіб з особливими освітніми потребами як невід’ємної частини системи освіти.


Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю
Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю, 1993 р.
Правило 6. Освіта


Державам слід визнавати принцип рівних можливостей у галузі початкової, середньої та вищої освіти для дітей, молоді та дорослих, які мають особливі освітні потреби, в інтегрованих структурах. Їм слід забезпечувати, щоб освіта осіб з особливими потребами була невід’ємною частиною системи загальної освіти.
1.    Відповідальність за освіту осіб з особливими  освітніми потребами в інтегрованих структурах слід покласти на органи управління загальної освіти. Слід забезпечити, щоб питання, пов’язані з освітою осіб з особливими освітніми потребами, були складовою частиною національного планування у галузі освіти, розробки навчальних програм та організації освітнього процесу.
2.    Навчання у загальноосвітніх школах передбачає забезпечення послуг перекладачів та інших відповідних допоміжних послуг. Слід забезпечити адекватний доступ і допоміжні послуги, покликані задовольняти особливі освітні потреби осіб.
3.    До освітнього процесу на всіх рівнях слід залучати батьківські групи та організації осіб з особливими освітніми потребами.
4.    У тих державах, де освіта є обов’язковою, її слід забезпечувати для дітей обох статей з різними особливими освітніми потребами.
5.    Особливу увагу слід приділяти таким особам:
a)    дітям наймолодшого віку, які є особами з особливими освітніми потребами;
b)    дітям з особливими освітніми потребами дошкільного віку;
c)    дорослим особам з особливими освітніми потребами, особливо жінкам.
6.    Для забезпечення особам з особливими освітніми потребами можливостей у галузі освіти у загальноосвітній школі державам слід:
a)    мати чітко сформульовану політику, яка розуміється і приймається на рівні шкіл і на рівні місцевої громади;
b)    забезпечити гнучкість навчальних програм, можливість вносити до них доповнення і зміни;
c)    надавати високоякісні навчальні матеріали, забезпечити на постійній основі підготовку викладачів і надання їм підтримки.
7.    Спільне навчання і громадські програми слід розглядати як елементи, що доповнюють економічно ефективну систему навчання і професійної підготовки осіб з особливими освітніми потребами. У рамках національних програм заохочувати громади використовувати та розвивати свої ресурси з метою забезпечення освіти для осіб з особливими освітніми потребами.


Саламанська декларація про принципи, політику та практичну діяльність у галузі освіти осіб з особливими освітніми потребами, 1994


1.    Ми, делегати Всесвітньої конференції з освіти осіб з особливими освітніми потребами, що представляють 92 уряди і 25 міжнародних організацій, які зібралися тут в Саламанці, Іспанія, з 7 по 10 червня 1994 року, підтверджуємо нашу підтримку освіти для всіх, визнаємо необхідність і невідкладність забезпечення освіти для дітей, молоді та дорослих з особливими освітніми потребами в рамках загальної системи освіти і таким чином схвалюємо Рамки дій з освіти осіб з особливими освітніми потребами, якими можуть керуватися уряди й організації в дусі їх положень і рекомендацій.
2.    Ми вважаємо і урочисто заявляємо про те, що:
•    кожна дитина має право на освіту і повинна мати можливість отримувати і підтримувати прийнятий рівень знань,
•    кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та освітні потреби, 
•    необхідно розвивати системи освіти і реалізувати освітні програми таким чином, щоб брати до уваги широке розмаїття цих особливостей і потреб,
•    особи, які мають особливі потреби в освітньому процесі, повинні мати доступ до навчання в школах системи загальної освіти, які повинні створити їм умови за допомогою педагогічних методів, орієнтованих в першу чергу на задоволення додаткових потреб дітей;
•    інклюзивні школи є найбільш ефективним засобом боротьби з дискримінаційними поглядами, створення сприятливої атмосфери в громадах, побудови інклюзивного суспільства і забезпечення освіти для всіх; більше того, вони забезпечують реальну освіту для більшості дітей, підвищують ефективність і рентабельність системи освіти.


Копенгагенська декларація про соціальний розвиток, 1995
Зобов’язання 6


Ми зобов’язуємося сприяти досягненню цілей загального і справедливого доступу до якісної освіти, найвищого досяжного рівня фізичного і психічного здоров’я та доступу всіх людей до первинних медико-санітарних послуг, докладаючи особливих зусиль для усунення нерівності, пов’язаної із соціальними умовами, з ознаками раси, національного походження, статі, віку або особливих освітніх потреб; поважати і розвивати нашу спільну культуру і наші своєрідні культури; прагнути підвищувати роль культури  в розвитку; зберігати головні основи зорієнтовного на людину сталого розвитку та сприяти всебічному розвитку людських ресурсів і соціального розвитку. Мета цієї діяльності полягає у викоріненні злиднів, сприяти повній і продуктивній зайнятості та заохочення соціальної інтеграції.


Дакарські рамки дій
Освіта для всіх: виконання наших загальних зобов’язань, 2000


1.    Ми, учасники Всесвітнього форуму з освіти, присутні в Дакарі, Сенегал, в квітні 2000 р., заявляємо про свою відданість досягненню цілей і вирішенню завдань освіти для всіх, для кожного громадянина і кожного суспільства.
2.    Для досягнення цих цілей ми – уряди, організації, установи, групи і асоціації, представлені на Всесвітньому форумі з освіти, зобов’язуємося:
(І) забезпечувати на національному та міжнародному рівнях тверду політичну прихильність освіти для всіх, розглядати національні плани дій і значним чином збільшувати інвестиції в базову освіту;
(VІІІ) створювати безпечні, здорові, інклюзивні і справедливо забезпечені ресурсами умови в галузі освіти, що сприяють успішному навчанню і досягненню чітко визначених рівнів успішності для всіх…


Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006
Стаття 24


1.    Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на освіту. Для цілей реалізації цього права без дискримінації й на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях і навчання протягом усього життя, прагнучи при цьому:
a)    повного розвитку людського потенціалу, а також почуття гідності та самоповаги; посилення поваги до прав людини, основоположних свобод і людської багатоманітності;
b)    розвитку особистості, талантів і творчості осіб з інвалідністю, а також їхніх розумових і фізичних здібностей у найповнішому обсязі;
c)    надання особам з інвалідністю можливості брати ефективну участь у житті вільного суспільства.
2.    Під час реалізації цього права держави-учасниці забезпечують, щоб:
a)    особи з інвалідністю не виключалися через інвалідність із системи загальної освіти, а діти з інвалідністю – із системи безоплатної та обов’язкової початкової або середньої освіти;
b)    особи з інвалідністю мали нарівні з іншими доступ до інклюзивної, якісної та безплатної початкової й середньої освіти в місцях свого проживання;
c)    забезпечувалося розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби;
d)    особи з інвалідністю отримували всередині системи загальної освіти необхідну підтримку для полегшення їхнього ефективного навчання;
e)    в умовах, які максимально сприяють засвоєнню знань і соціальному розвивальні, відповідно до мети повного охоплення, вживались ефективні заходи з організації індивідуалізованої підтримки.
3.    Держави-учасниці надають особам з інвалідністю можливість засвоювати життєві та соціальні навички, щоб полегшити їхню рівну участь в процесі освіти і як членів місцевої спільноти. Держави-учасниці вживають у цьому напрямі належних заходів, зокрема:
a)    сприяють засвоєнню абетки Брайля, альтернативних шрифтів, підсилювальних та альтернативних методів, способів і форматів спілкування, а також навичок орієнтації та мобільності й сприяють підтримці з боку однолітків і наставництву;
b)    сприяють засвоєнню жестової мови та заохоченню мовної самобутності глухих;
c)    забезпечують, щоб навчання осіб, зокрема дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими, здійснювалося з допомогою найбільш відповідних для особи з інвалідністю мов, методів і способів спілкування і в обстановці, яка максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвитку.
4.    Щоб сприяти забезпеченню реалізації цього права, держави-учасниці вживають належних заходів для залучення до роботи вчителів, зокрема й учителів з інвалідністю, які володіють жестовою мовою та (чи) абеткою Брайля, та для навчання спеціалістів і персоналу, що працюють на всіх рівнях системи освіти. Таке навчання охоплює освіту з питань інвалідності й використання відповідних і альтернативних методів, способів та форматів спілкування, навчальних методів і матеріалів для надання підтримки особам з інвалідністю.
5.    Держави-учасниці забезпечують, щоби особи з інвалідністю могли мати доступ до загальної вищої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання протягом усього життя без дискримінації та нарівні з іншими. Із цією метою держави-учасниці забезпечують, щоб для осіб з інвалідністю забезпечувалося розумне пристосування.